Корупційні дії інспекторів підпадають під статтю 364 Кримінального кодексу України (Зловживання владою або службовим становищем), вважають учасники портового ринку

19.02.18 04

Шкідливі перевірки

З початку року чиновники Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря в Одесі активізували перевірки портових операторів та судів. Так, 30 січня Держекоінспекцією було складено адмінпротокол про те, що 24 січня ТОВ «Бруклін-Київ» проводило навантаження зернових вантажів на судно без узгодження технології навантаження даного виду вантажу з морською екологічною інспекцією. А це, на думку інспекції, є порушенням вимог щодо охорони територіальних внутрішніх морських вод від забруднення.

7 лютого співзасновник RISOIL S.A. Шота Хаджішвілі повідомив про те, що в морському порту Черноморcк чиновники Держекоінспекція виписали ТОВ «Рісоіл Термінал» штраф нібито за недотримання технології навантаження: «Судно завершило навантаження, і співробітники екоінспекції прийшли робити радіаційний контроль. Всі вантажні операції велися силами ДП (ДП «Морський торговельний порт« Чорноморськ »- прим.) І РТК (робоча технологічна карта - прим.) У ДП є. Проте, екоінспекція виписала штраф на «Рісоіл Термінал», який благополучно був оплачений. Тим самим уникли простою балкера і отримали можливість зустрітися в суді з конторою, чиновники якої думають, що вони найрозумніші ».

Найбільший же громадський резонанс отримали перевірки Держекоінспекцією ПАТ «Одеський припортовий завод», в результаті яких в морському порту «Південний» з 26 січня 2018 роки вже затримано сім судів з вантажем аміаку. За наявною інформацією, представники інспекції відмовляють у здійсненні екологічного / радіологічного документального контролю вантажу через порушення, нібито допущених при навантаженні з боку ОПЗ. При цьому претензії до самого вантажу або судам оголошені були. Без екологічного та радіологічного контролю з боку Держекоінспекції митниця не випускає вантаж.

Раніше перший заступник директора ПАТ «Одеський припортовий завод» Микола Щурик повідомляв про те, що на нього по кожному судну складається протокол, в якому написано: «Порушення технології перевантаження аміаку, а самє - неузгодження цієї технології з екоінспекцією Чорного моря».

Для вирішення наростаючого конфлікту між Держекоінспекцією з одного боку і ОПЗ, агентами, фрахтівниками, експедиторами, Адміністрацією морських портів України - з іншого боку, в п'ятницю 16 лютого в Одесі було проведено засідання Громадської ради при Державній екологічній інспекції в Одеській області та Державної екологічної інспекції Північно -Західного регіону Чорного моря. В ході засідання представники ОПЗ повідомили, що від екоінспекції ніяких протоколів про порушення не отримували, а про затримання суден з аміаком дізналися із засобів масової інформації. Позиція ж представників Держекоінспекції А.П. Ставнійчук і Л.В. Фурдуй була така, що інспектора діють в рамках законодавства на підставі пріоритетності охорони навколишнього середовища, що суду ніхто не затримував, узгодження РТК потрібно постановою Кабміну, а адмінпротоколів про порушення ОПЗ досі немає, тому що від підприємства до інспекції не прийшов уповноважений представник, який міг би їх отримати.

У той же час ні Ставнійчук, ні Фурдуй не змогли пояснити представникам агентуючої і експедиючої компанії, хто буде відшкодовувати збитки за простій суден, які на сьогоднішній день склали близько 500 тис. доларів США, чому інспектора відмовляються приймати документи для проведення екологічного та радіологічного контролю ( що зафіксовано на відео), хто буде відповідати за наслідки можливої ​​аварії на затриманих судах з тисячами тонн аміаку на борту. А головне, хто відповість за шкоду, завдану іміджу України?

Хто буде відшкодовувати збитки за простій суден, які на сьогоднішній день склали близько 500 тис. доларів США?

Представник Громадської ради при головному управлінні ДФС в Одеській області Віктор Берестенко висловив думку, що з того моменту, як Олександр Ставнійчук очолив Держекоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, її робота значно погіршилася. І причина цього - суто корупційні дії інспекторів, які підпадають під статтю 364 Кримінального кодексу України (Зловживання владою або службовим становищем). Віктор Берестенко запропонував фіксувати відмови інспекторів, проводити екологічний і радіаційний контроль вантажів і повідомляти про них до правоохоронних органів.

На сьогоднішній день сторони так і не прийшли до рішення конфлікту.

Юридичні колізії або саботаж?

Щоб розібратися в ситуації, необхідно ретельно проаналізувати чинне законодавство. Держекоінспекція свої вимоги про необхідність узгодження з нею РТК пояснює, посилаючись на:

- РД 31.40.22 (Правила розробки робочої технологічної документації в портах Мінморфлоту);

- статтю 19 Закону України «Про морські порти України»;

- статтю 102 Водного Кодексу України;

- пункт 27 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 269;

- пункт 7 Порядку надання послуг із запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин в морських портах України, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 21.08.2013 № 631;

- пункт 8.1. Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Мінінфраструктури від 05.06.2013 № 348.

З усіх перерахованих нормативно-правових актів узгодження з Держекоінспекцією технології перевантаження по кожному виду вантажів потрібно тільки Постановою Кабміну від 29.02.1996 №269. При цьому відповідно до статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» узгодження РТК з екоінспекцією має всі ознаки документа дозвільного характеру. А відповідно до статті 4-1 цього ж закону порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядку погодження РТК з Держекоінспекцією, затвердженого Кабміном, не існує.

У той же час, статтею 1 Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» забороняється вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим законом. А узгодження РТК Держекоінспекцією в зазначений перелік не  внесено.

Відомо, що у випадку протиріччя норм, вказаних в постанові Кабміну, нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Таким чином, вимагати від портових операторів узгодження РТК з Держекоінспекцією не тільки не потрібно, але ще й заборонено законом.

Що стосується відмови Держекоінспекції проводити екологічний та радіологічний контроль через відсутність узгодження з нею РТК, то наказ Мінприроди від 09.03.2012 № 162, який можна застосувати тільки по відношенню до вантажів і транспортних засобів, але не стосується вимог до технології перевантаження, не встановлює випадків , коли інспектор має право відмовитися проводити такий контроль.

При цьому постановою Кабміну від 05.10.2011 № 1031 встановлено, що товари, які переміщуються трубопровідним транспортом, не підлягають екологічному і радіологічному контролю. До таких товарів відноситься і аміак.

Хто винен і що робити?

Не можна не погодитися з тим, що судна і вантажі, що стали заручниками некомпетентності чиновників Держекоінспекції, дуже схожі на інструменти невмілого, але шкідливого шантажу. Шантажу, через який держава і бізнес несуть колосальні збитки і іміджеві втрати. Всім сторонам, потерпілим від зловживання чиновниками Держекоінспекції своїм службовим становищем, необхідно негайно заявити в правоохоронні органи про кримінальний злочин і домагатися відшкодування збитку в судовому порядку.

За матеріалами https://ports.com.ua